Кава. Історія завоювання світу: вторгнення в Британію.
Як кава потрапила до Англії, де відкрилося перше кафе, як кава пов'язана з Оксфордом, як кав'ярні вплинули на лондонські біржі та банки, чим зобов'язана каві перша страхова компанія, навіщо англійки писали королю, і чому чай в Британії популярніший за каву
У жодній іншій країні світу кава не втручалася так сильно в повсякденне життя і не впливала так сильно на культуру, як це було в Англії. Подібно рідкому чорному потоку, кава захлиснула Англію. Почалося все з Оксфордського університету, де в 1650 році ліванський єврей Якобс (Jacobs) відкрив першу кав'ярню для «захоплених новинкою». Відомий бібліограф Вільям Олдіс (William Oldys, 1696-1761) писав, що лондонський купець містер Едвардс пристрастився до кави, коли жив в Туреччині. І після повернення в Лондон привіз з собою грецького юнака Паскуа Розі (хоча деякі джерела стверджують, що це була дівчина, і звали її Розі), який готував для нього каву по-турецьки. В результаті цей напій став настільки популярним у його друзів, що вони стали дуже часто відвідувати його будинок. Так народилася ідея відкрити кавовий будинок. У будь-якому випадку, в 1652 році, в Лондоні, грек Паскуа Розі відкрив кав'ярню і надрукував першу рекламну листівку, яка і сьогодні зберігається в Британському музеї. На широкій поверхні красувався напис "The Vertue of the COFFEE Drink". У рекламі містилася інформація про те, що напій складається з нешкідливої речовини, яка подрібнюється в порошок, кип'ятиться з джерельною водою, п'ється півпінти за годину до або через годину після їжі, і як можна більш гарячим. У тому ж 1652 році Паскуа Розі вперше зробив досить екстравагантну заяву для тих років: кава допомагає травленню, знімає головний біль, лікує кашель, водянку, подагру і цингу, і навіть запобігає викидню. Описуючи більш практичне його застосування, Паскуа Розі заявляв, що цей напій запобіжить сонливості, якщо вам треба не спати. Але якщо ви не збираєтеся бути бадьорим, то каву не слід пити після вечері, так як напій не дасть заснути протягом 3-х або 4-х годин.
Таким чином, кава і кав'ярні взяли Лондон штурмом. До 1700 року в Лондоні налічувалося понад дві тисячі кав’ярень, які займали більше приміщень, і платили більше ренти, ніж представники будь-якої іншої професії. Лондонські кавові будинки стали відомі як «пенні університети», тому що за цю ціну можна було купити чашку кави та сидіти годинами, слухаючи неординарні бесіди, які в 1657 в газеті назвали "Публічні зв'язки". Кожна кав'ярня спеціалізувалася на тому чи іншому типі клієнтури. В одних кав'ярнях проводили свої консультації лікарі. Інші кав'ярні обслуговували протестантів, треті - пуритан, четверті - католиків, іудеїв, літераторів, купців, торговців, армійських офіцерів, акторів, юристів, духовенство або мислителів. Кав'ярні в Англії стали тим місцем зустрічі, де людина могла поспілкуватися зі своїми колегами по цеху, незалежно від того, знає він їх чи ні.
Заклад Едварда Ллойда обслуговував в першу чергу моряків і торговців. Він регулярно готував "списки кораблів" для страховиків, які зустрічалися там, щоб запропонувати страхування. Так починалася діяльність Лондонської Ллойд, відомої страхової компанії. Інші кавові будинки започаткували Фондову біржу, Посередницьку палату Бенкерса, і такі газети як «Пліткар» і «Глядач».
До появи кави британці вживали алкоголь, часто в фальфстафовських кількостях. Британський коментатор в 1624 році журився щодо «надмірних п'янок в будь-якому місці! Вони стікаються в таверни, топлять свій розум в єлі". Але вже через п'ятдесят років інший бібліограф відзначав, що "вживання кави сприяло більшій тверезості народу". Раніше підмайстри й клерки, збираючись разом, починали свій ранок з елю, пива чи вина, які викликали запаморочення і робили мозок нездатним для заняття справами. Тепер же вони використовували цей підбадьорливий цивілізований напій, щоб грати в хороших хлопців.
Описуючи англійські кав'ярні, сучасник писав, що це не було повсюдно “благородними” місцями, а скоріше хаотичними, смердючими, дико енергійними та капіталістичними. «Набрід, що вештається туди-сюди, нагадував рій щурів в зруйнованому сирному магазині. Хтось приходив, інші йшли геть, хтось писав, хтось говорив, деякі пили, інші курили, хтось сперечався, і все це смерділо тютюном, як в трюмі баржі».
Найбільше обурення лондонські кав'ярні викликали, як не дивно, у жінок. На відміну від своїх континентальних подруг, вони були виключені з цього суто чоловічого товариства (тільки якщо вони не були власниками).
У 1674 була опублікована Жіноча петиція проти кави. У петиції була опублікована вимога закрити кав'ярні, бо чоловіки просиджують в кав'ярнях цілими днями, забуваючи про свої подружні обов'язки. «[Чому наші чоловіки] витрачають свій час, обпалюють свої нутрощі та тринькають гроші - і всього лише заради ковтка поганої, темної, густої, гіркої, огидної бурди?»
Англійські чоловіки стали захищати каву, стверджуючи, що вона сприятливо впливає на організм, і «додає їм сил», але у їхніх дружин безглузді характери та злі язики. Джентльмени навіть випустили відповідну петицію. Однак 29 грудня 1675 року король Карл II видав Указ про заборону кавових будинків. У своєму указі він забороняв діяльність кав'ярень з 10 січня 1676 року, оскільки кав'ярні стали притулком ледарів і сприяють тому, що торговці нехтують своїми обов'язками, а це викликає невдоволення суспільства. Але гіршим злочином було те, що в таких будинках складалися і поширювалися різні скандальні чутки і повідомлення, що порочать уряд Його Величності. Це порушувало тишу і спокій в королівстві.
Реакція була негайною. Вигуки обурення залунали з усіх куточків Лондона. Протягом тижня виявилося, що монархія може бути повалена всього лише через чашку кави!!! 8 січня, за два дні до набрання наказом чинності, король скасував власний указ.
Як не дивно, проте у вісімнадцятому столітті британці почали більше вживати не каву, а чай. Велика частина кав'ярень перетворилася на приватні чоловічі клуби. Водночас вживання чаю стало набирати популярності й серед чоловіків, і серед жінок, і навіть дітей. На відміну від кави, чай просто заварювався і не вимагав обсмажування, помелу та особливої свіжості. Чай було легше фальсифікувати, що приносило хороший додатковий прибуток. Крім того, в цей час почалося британське завоювання Індії. А в Індії більше уваги приділяли вирощуванню чаю, ніж кави. Британська Східно-Індійська компанія пролобіювала монополію на постачання чаю, а контрабандисти зробили його дешевшим.
Треба чесно зізнатися, що англійці так і не навчилися готувати каву належним чином, а молоко, яке вони додавали, робило каву відверто несмачною. Таким чином, виконавши свою функцію в становленні бізнесу і суспільства в Британії, кава поступилася своєю позицією улюбленого англійського напою чаю, але все ж не зникла з британського ринку, і навряд чи це колись трапиться.
