Історія кави в Німеччині: «Прекрасні тисячі поцілунків», і як приготувати каву від Бетховена.

До 1 637 року Німеччина нічого не знала про каву. Німецький сходознавець Адам Олеаріус, що жив в 1599-1671 роках, опублікував звіт за результатами подорожі до Персії в якості секретаря німецького посольства в 1633-1636 роках. У своєму звіті, описуючи звички і традиції персів, він вперше згадує про каву: «Вони (перси) п'ють ... якусь чорну воду, яку називають cahwa, приготовану з фруктів, привезених з Єгипту, які за кольором як звичайна пшениця...».

Вживати каву в самій Німеччині почали в 1670-х роках. Перший кавовий будинок був відкритий в Гамбурзі англійським купцем в 1679-80 роках. Потім кав'ярня відкрилася в Регенсбурзі (1689 р.), в Лейпцигу (1694 р.), в Штутгарті (1712 р.) та Аугсбурзі (1713 р.). А в 1721 році Король Фредерік Вільям сприяв відкриттю іноземцями кав'ярні в Берліні. Таким чином, до 1721 року кав'ярні вже були в більшості великих німецьких міст. Англійські купці ще довго зберігали монополію на доставку кави оптом в північну Німеччину. Доставкою кави в південні регіони країни займалася Італія.

Однак довгий час кава залишалася звичкою тільки вищих верств суспільства. Багато лікарів попереджали, що кава викликає бездітність і є причиною мертвонародження немовлят. У 1732 році цей напій став настільки спірним (втім, як і популярним), що зміг надихнути Йоганна Себастьяна Баха написати його гумористичну Кавову кантату. У Кавовій кантаті дочка просить суворого батька дозволити їй цю шкідливу звичку: «Дорогий батько, та не будьте таким суворим! Якщо я не зможу пити маленьку чашечку кави тричі на день, я висохну, подібно до шматка смаженого козла! Ах! Яка солодка кава на смак! Прекрасніша тисячі поцілунків, набагато солодша, ніж мускатне вино! Я повинна пити свою каву, і якщо хтось хоче мені догодити, то нехай подарує мені каву!»

Попри протести лікарів, які різко критикували вживання кави, цей чудовий напій подарував світові не один геніальний твір. Достеменно відомо, що Людвіг ван Бетховен починав свій день з чашки кави. Геніальний композитор свою каву готував завжди особисто. Сучасники великого класика так описували рецепт кави від Бетховена.

Як приготувати каву за рецептом Бетховена

На одну чашку відраховується строго 60 зерняток. Молоти таку каву слід строго в ступці, і помел повинен бути дуже невеликий, як мука. Варити таку каву слід в турці. Мелена кава заливається тонким струмком холодної води, щоб мелений порошок кави встиг намокнути. На повільному вогні каву слід довести до кипіння, але не кип'ятити, а відразу зняти з вогню. Накрити турку і почекати 5 хвилин. Після цього розмішати каву сандаловою паличкою (або порцеляновою ложечкою, якщо немає сандалу). На смак кава повинна бути міцною і гіркою, зовсім без кислинки.

До 1777 року підбадьорливий напій став настільки популярним, що Фрідріх Великий став вважати це огидним. В результаті був виданий маніфест на користь більш традиційного для Німеччини напою: "Це огидно - спостерігати за постійним збільшенням кількості споживаної кави, і за збільшенням кількості грошей, які країна втрачає в результаті. Мої люди повинні пити пиво. Його Величність виховувався на пиві, так само як і його предки, і його підлеглі (офіцери). Безліч битв було розпочато і виграно солдатами, вигодуваними на пиві. Король не вірить в солдата, який п'є каву і розраховує перенести всі труднощі війни або перемогти ворога".

Чотири роки по тому, намагаючись обмежити споживання кави та перенаправити в казну грошові потоки від продажу кави, король заборонив обсмажувати зерна кави де б то не було, крім урядових установ. Таким чином, громадяни могли купити каву тільки у держави або в закладах зі спеціальною ліцензією. Такі ліцензії могли отримати тільки наближені до царських осіб, оскільки цей бізнес приносив великі доходи. За продаж сирої або обсмаженої кави без ліцензії накладався великий штраф, або навіть присуджувалося ув'язнення в тюрмі до двох років. Через монополії на обсмажування і продаж ціна на каву сильно піднялася. Але до цього часу звичка пити каву серйозно вкоренилася в повсякденному житті всіх верств суспільства, витіснивши навіть звичку пити тепле пиво вранці. І бідні городяни були змушені шукати замінники кави. Так почалася історія замінників кави: корінь смаженого цикорію, сушений інжир, смажений ячмінь, пшениця або кукурудза.

Але були й ті, кому вдавалося діставати зерна натуральної зеленої, ще не обсмаженої кави, і підпільно її обсмажувати. За такими сміливцями полювали секретні урядові шпигуни. Вони ходили вулицями вдень і вночі та винюхували запах кави, який поширювався при обсмажуванні кавових зерен, і за це отримували 25% преміальних від вартості конфіскованого майна. За це в народі їх презирливо називали кавовими нюхачами.

Але кава пережила і ці спроби зупинити його колоніальну ходу світом. Герцог Вюртемберзький продав ексклюзивні права на роботу кав’ярень у своєму князівстві якомусь ділку Йосипу. А той, користуючись нагодою і своїми підприємницькими здібностями, почав активний продаж індивідуальних ліцензій на відкриття кав’ярень. З цього почалася історія першого «Кавового короля» і мережевих кав’ярень. А німецькі фрау особливо полюбили кавові посиденьки, коли за чашкою кави можна було обговорити світські новини та попліткувати. Так напій набув більш жіночного образу.

Нехай і з боями, але і Німеччина здалася. Саме в цей період більшість Європейських країн відкривали для себе всю красу цього чудового напою. Завдяки голландським торговцям зернова кава досягла Голландії. Найповільніше кава поширювалася в скандинавських країнах. Хоча сьогодні ці країни мають найбільший показник вживання кави на душу населення. Згідно з даними дослідження ринку кави у світі, у 2012 році середній голландець випивав 2,414 чашок кави в день, середньостатистичний житель Фінляндії випивав 1,8 чашок, а швед - 1,23 кави в день.

Однак ні в жодній іншій країні світу кава не втручалася так сильно в повсякденне життя, і не чинила такого впливу на культуру, як це було в Англії. Але це вже буде історія про вторгнення кави в Британію.

Або приєднуйтесь до її обговорення...

Завантаження коментарів...