Історія кави в Німеччині: «Прекрасніша за тисячу поцілунків»
До 1637 року Німеччина не знала про каву. Уперше її згадано у звітах сходознавця Адама Олеаріуса про подорож до Персії в 1633-1636 роках: «Вони (перси) п'ють... якусь чорну воду, яку називають cahwa, приготовану з фруктів, привезених з Єгипту, які за кольором як звичайна пшениця».
Поява перших кав'ярень у Німеччині та поширення напою
Першу кав'ярню відкрив у Гамбурзі англійський купець 1679 року. Незабаром кав'ярні з'явилися в Регенсбурзі, Лейпцигу, Штутгарті, Аугсбургу й, нарешті, 1721 року – в Берліні за сприяння короля Фрідріха Вільгельма. Таким чином, до 1721 року кав'ярні вже були в більшості великих німецьких міст. Монополія на постачання кави в Північну Німеччину була в англійців, тоді як у південні регіони її ввозили італійці.
Довгий час кава залишалася напоєм еліти. Лікарі звинувачували її в безплідді й називали причиною мертвонародження немовлят. Проте її популярність зростала. 1732 року Йоганн Себастьян Бах написав гумористичну «Кавову кантату», де героїня просить батька дозволити їй цю шкідливу звичку: "Дорогий батьку, не будьте таким суворим! Якщо я не зможу пити маленьку чашечку кави тричі на день, я висохну, подібно до шматка смаженого козла! Ах! Який солодкий смак кави! Прекрасніший за тисячу поцілунків, солодший, ніж мускатне вино!"
смаженого
козла! Ах! Яка солодка Кава надихала й інших геніїв. Людвіг ван Бетховен починав день із чашки кави, яку готував сам. Він суворо відраховував 60 зерен, подрібнював їх у ступці, заварював у турці, знімаючи з вогню до закипання, залишав під кришкою на 5 хвилин, після чого помішував каву сандаловою паличкою. Приготована за цим рецептом кава виходила міцною і гіркою, зовсім без кислинки.
Королівські заборони і підпільне обсмажування кавових зерен
Попри зростаючу популярність, 1777 року Фрідріх Великий спробував обмежити споживання кави, заявивши, що його піддані повинні пити пиво, як їхні пращури і солдати. У 1781 році він заборонив обсмажування кави поза держустановами, встановивши монополію на цей бізнес, щоб спрямувати до державної скарбниці гроші від продажу кави. Ліцензії видавали тільки наближеним, за нелегальне обсмажування загрожували штрафи і в'язниця, а ціна на каву сильно піднялася. Але оскільки цей напій уже полюбився німцям, спритні підприємці запропонували перші замінники кави: цикорій, ячмінь, інжир.
Однак справжні любителі знаходили способи дістати зелені зерна й обсмажувати їх підпільно. З цим боролися так звані «кавові нюхачі» – урядові агенти, які винюхували запах кави на вулицях. За донос вони отримували 25% від вартості конфіскованого майна.
Але кава встояла. Герцог Вюртемберзький продав монополію на кав'ярні підприємцю Йосипу, а той почав масово продавати ліцензії, заклавши основу перших мережевих кав'ярень. Саме тоді в Німеччині вкоренилася традиція кавових посиденьок, особливо серед жінок.
Перемога кави в Німеччині та шлях до інших країн Європи
Нехай і не без боротьби, Німеччина капітулювала перед кавою. У цей час інші європейські країни також відкривали для себе цей чудовий напій - завдяки голландським торговцям кава дісталася Нідерландів. Однак у жодній країні кава не справила такого глибокого культурного впливу, як в Англії. Але це вже інша історія – історія кавового вторгнення до Британії.
